Фінкомпанії стикаються з перешкодами під час інтеграції BNPL-сервісів в онлайн-магазини
Фінансовим компаніям важко інтегрувати BNPL-сервіси в онлайн-магазини через регуляторні обмеження та технічну складність такої інтеграції.
В Україні BNPL (Buy Now, Pay Later, або «Купуй зараз, плати потім») розвивається повільно, адже фінансовим компаніям складно інтегрувати свої сервіси в інтернет-магазини. Перешкод вистачає: від недоліків регулювання до дороговизни продукту, технічних і репутаційних бар’єрів, а ще бувають труднощі з кредитною історією клієнтів. За словами учасників ринку, банки й фінкомпанії бачать у цьому продукті різне. Під час обговорень поставали питання про те, які тут приховані ризики й перспективи і що потрібно, аби запустити BNPL у країні в повному масштабі.
Проблеми з регулюванням та інтеграцією
Як розповів Владислав Білан, ще 2022 року MyCredit запустила власний аналог BNPL і підключила його до низки інтернет-магазинів. Згодом проєкт закрили, оскільки регулятор накладає певні обмеження. Згідно з чинними правилами, фінкомпанії можуть надавати клієнту лише цільовий кредит на картку, а прямі перекази продавцю заборонені: НБУ, наприклад, не дозволить оплатити товар із рахунку безпосередньо магазину. Технічно проблем з інтеграцією через API, скорингом та обміном статусами не було, але регуляторні вимоги стали непереборною перешкодою.
Білан припускає, що для виходу на ринок BNPL фінкомпанії могли б пошукати можливості у факторингових схемах, хоча це окрема тема для опрацювання. Технічні аспекти проблемою не є, а от із регуляторними нормами впоратися не так просто.
Економіка продукту та ціна для клієнта
За словами Володимира Довголі з Аккордбанку, ринок BNPL надзвичайно конкурентний, маржа мінімальна, а щоб інтегруватися з партнерами, доведеться вкласти чималі кошти. І все це за умови, що рішення відповідатимуть вимогам регулятора.
Руслан Тимошук, своєю чергою, ставить для фінкомпаній на перше місце питання ціни: наявні продукти спираються на іншу модель дохідності й орієнтовані на зовсім інший сегмент. Щоб BNPL став масовим, потрібна інша економіка продукту.
Раніше в Україні розстрочку чи оплату частинами пропонували ПриватБанк та подібні до нього банки. Проте фінкомпанії змушені робити продукт дорожчим, адже їхні клієнти ризиковіші порівняно з банківськими. Тимошук називає фінкомпанії кредиторами «останньої інстанції»: клієнт, отримавши відмову в банку, звертається до них, звідси й вища ціна.
Ризики та аналіз кредитних історій
На думку Олександра з бюро кредитних історій, головна перешкода полягає в тому, що даних про позичальника бракує. Буває, що в клієнта взагалі немає кредитної історії або вона «тонка» через малу кількість кредитів, а це заважає скорингу й визначенню платоспроможності. Кредиторам залишається лише гадати, чи поверне людина борг, і через це ризики зростають.
Олександр зазначає, що під час оформлення покупки клієнт цілком може подати заявки до різних фінкомпаній і магазинів. Кредитне бюро фіксує запити одразу, проте інформація про те, що кредит видано, іноді надходить із затримкою до двох робочих днів (особливо коли йдеться про банки). У підсумку кредитори дізнаються про угоду вже після того, як клієнт устиг узяти одразу кілька кредитів, що додає ризиків.
Практика роботи з кредитними продуктами
Володимир Довголя поділився власним досвідом того, як у співпраці з Аккордбанком випустили картку з кредитним лімітом. За півтора року проєкт вийшов на операційний нуль, однак без додаткових вкладень не обійтися. Замість того щоб вибудовувати складну інтеграцію з тими чи іншими магазинами, компанія зробила ставку на інфраструктуру Visa і MasterCard, звичнішу для клієнта. Головні стримувальні чинники — вартість продукту та розмір кредитного ліміту.
Довголя наголошує на високій вимогливості українського споживача до сервісу, наявності кешбеку, грейс-періодів, функціоналу. Тож фінкомпаніям не залишається нічого іншого, як підлаштовувати продукт під запити користувачів, інакше вони втратять конкурентоспроможність.
Взаємодія з ритейлом і аргументи для магазинів
Недовіра торговельних мереж до фінансових компаній цілком зрозуміла. За словами Владислава Білана, ритейлери охоче співпрацюють із банками, щоб не мати справи із завищеними ставками й «жорстким» стягненням, притаманними фінкомпаніям. І щоб BNPL прижився, фінкомпаніям, можливо, варто запровадити продукти під власним «білим» брендом — це відсіче всі зайві асоціації.
На користь співпраці свідчить і те, що серед покупців магазину є ті, кому банк уже відмовив, але хто готовий узяти кредит у фінкомпанії навіть за вищою ставкою. Звісно, це вигідно магазину: зростають і середній чек, і обсяг продажів.
Економіка угоди: хто платить за кредит
За усталеною моделлю BNPL вендор або магазин сплачує банку (фінкомпанії) певну суму, компенсуючи частину витрат за кредитом, щоб клієнт міг оформити розстрочку без переплати. Якщо в банку магазин платить за це 14–15% від суми, то Monobank бере 1,9–2,5%. У фінкомпаній, які працюють із ризиковим сегментом, ставка сягає 3–4% і більше, причому певні витрати несе й клієнт.
Руслан Тимошук вважає, що у фінкомпаній цей продукт має коштувати дорожче, ніж у банків, адже вони й ризикують більше. Але за ставки до 1% на день нинішні пропозиції стають неконкурентоспроможними: за три місяці за кредитом на 15 тис. грн переплата становитиме 8–9 тис. грн. Щоб BNPL став масовим, потрібна інша модель, де платежі будуть рівними, а магазин візьме на себе частину компенсації.
Швидкість оформлення і прозорість умов
Оформлення кредитів останніми роками значно прискорилося. Фінансові компанії, спираючись на автоматизацію та такі сервіси, як «Дія», небезпідставно схвалюють заявки клієнтів швидше, ніж банки. І рішення, і переказ коштів відбуваються за лічені секунди. А це дуже важливо: коли клієнт розсилає заявки до кількох компаній, перемагає той, хто першим погодить кредит і перерахує гроші.
Ще до підписання договору клієнт має чітко знати всі умови: яку саме суму доведеться повернути, який графік платежів і що буде в разі прострочення. Регулятор висунув свої вимоги щодо розкриття інформації, а за будь-які спроби ввести в оману передбачено чималий штраф.
Гнучкість рішень і робота з відмовами банків
Клієнта, якому відмовив банк, фінкомпанії готові кредитувати, проте оцінюють його за власною системою ризиків. Те, що для банку є стоп-чинником, скажімо, п’ять відкритих кредитів, для фінкомпанії становить цільовий сегмент. Вони охочіше йдуть на додаткові ризики, а їхній скоринг гнучкіший і дає змогу врахувати всі нюанси — чи то поведінку у форс-мажорних обставинах, чи то специфіку військових.
Щодо скасування замовлення або повернення товару, то тут фінкомпанії дотримуються думки, що клієнт не зобов’язаний платити за товар, якого так і не отримав. І якщо кошти вже надійшли магазину, той має відшкодувати переплату. У разі часткового повернення договір коригують, а суму кредиту зменшують пропорційно.
Висновок
Український онлайн-ритейл непросто сприймає BNPL від фінкомпаній, адже на їхньому шляху постають цілком відчутні перешкоди: у регулюванні є прогалини, продукт для клієнта з високим рівнем ризику обходиться дорого, а технічні й репутаційні питання додають складнощів. Щоб BNPL став масовішим, потрібно вибудувати тісні відносини з ритейлом, переглянути економіку продукту й мати чіткі правила. Поки що ж фінкомпанії залишаються нішевими гравцями: вони кредитують там, де банки не хочуть, але за вищою ставкою і з урахуванням ризиків.
Матеріал підготувала Редакція Finposter · Як ми працюємо · Повідомити про помилку
← До всіх новин
