Медична діагностика у світі досі тримається на старих ядерних реакторах
Дослідницькі ядерні реактори, збудовані ще в 1950–1960-х роках, виробляють 80% світового обсягу технецію-99м, який щороку використовують у понад 30 мільйонах діагностичних процедур. Зупинка цих реакторів загрожує дефіцитом препарату та скасуванням обстежень пацієнтів.
Хоч як дивно, попри всі досягнення, світова охорона здоров'я досі залежить від старих дослідницьких ядерних реакторів, які постачають 80% усього технецію-99м, що використовується в медицині. Його застосовують у понад 30 мільйонах діагностичних процедур щороку, тож будь-яка аварія на дослідницькому реакторі чи його зупинка одразу позначається на пацієнтах з онкологічними та серцево-судинними захворюваннями в усьому світі.
Критична роль технецію-99м
Технецій-99м — основний інструмент сучасної ядерної діагностики. Його м'яке гамма-випромінювання ідеально підходить для сканування внутрішніх органів без хірургічного втручання. Ізотоп незамінний у кардіології (оцінка кровопостачання серця), онкології (пошук сторожових лімфовузлів, виявлення метастазів), а також для діагностики щитоподібної залози, нирок, легень і мозкового кровотоку. Однак період його напіврозпаду становить лише 6 годин, тому зберігати його неможливо, а до пацієнта препарат треба доставляти дуже швидко.
Виробництво та логістика
Технецій-99м отримують із молібдену-99, період напіврозпаду якого — 66 годин. Молібден-99 виробляють, опромінюючи уранові мішені в дослідницьких реакторах, після чого ізотоп хімічно виділяють і фасують у генератори. Ці контейнери доставляють до лікарень у всьому світі терміновими авіарейсами. Будь-яка затримка на митниці, збій у логістиці чи аварія на реакторі призводить до негайного дефіциту препарату.
Залежність від застарілих реакторів
Основні постачальники молібдену-99 — реактори, збудовані у 1950–1960-х роках: HFR у Нідерландах (з 1961 року), BR-2 у Бельгії (з 1961 року), SAFARI-1 у ПАР (з 1965 року), LVR-15 у Чехії (з 1957 року), а також польський Maria та австралійський OPAL. До 2018 року значну частку ринку забезпечував канадський NRU, але його вивели з експлуатації. Кожен із решти реакторів щороку змушений простоювати на ремонті від кількох тижнів до кількох місяців, і якщо позапланова зупинка збігається з ремонтом іншого об'єкта, світовий ринок відчуває гострий дефіцит.
Економічні та інституційні причини
Проблема криється у фінансах та історичній спадщині програми «Атоми для миру». Дослідницькі реактори будували за державні й військові кошти, а медичні ізотопи вважали побічним продуктом і продавали за заниженими тарифами. Сьогодні будівництво нового реактора коштує приблизно 1,5 мільярда доларів і потребує 10–15 років погоджень, тоді як увесь світовий ринок молібдену-99 оцінюють лише у 600 млн доларів на рік. Через це інвестиції для приватних компаній економічно недоцільні.
Нові проєкти та альтернативи
Нідерланди виділили близько 2 млрд євро на будівництво нового реактора PALLAS, який має замінити застарілий HFR і забезпечити європейський ринок ізотопами на 40 років уперед. У Канаді реалізують унікальний проєкт із виробництва молібдену-99 безпосередньо в енергоблоці КАНДУ, що працює, а також розробляють технології прямого синтезу технецію-99м на компактних циклотронах просто в медичних центрах. Проте до масового впровадження цих технологій поки що далеко.
Отже, попри досягнення медицини й технологій, доступність найважливіших діагностичних процедур досі залежить від роботи реакторів, збудованих десятиліття тому. Щоб розв'язати цю проблему, потрібні довгострокове державне планування та інвестиції.
Джерела
Матеріал підготувала Редакція Finposter · Як ми працюємо · Повідомити про помилку
← До всіх новин
