Український експорт під тиском війни та обмежень ЄС: втрати, нова структура й шанси на інтеграцію
Після початку повномасштабної війни з Росією експорт українських товарів і послуг суттєво впав, найвідчутніше — у металургії та експорті зерна.
Експортні галузі України переживають один із найскладніших етапів за всю новітню історію держави, і з розв'язанням Росією повномасштабної війни ситуація ще більше погіршилася. Тепер удари надходять з двох боків: з одного — зруйновані логістика та інфраструктура, з іншого — нові квоти й інші обмеження, які запроваджують головні торговельні партнери на чолі з ЄС. Як наслідок, структура експорту вже не та, що раніше: якщо колись домінувала металургія, то нині першість перейшла до агросектору, а частка експорту у ВВП країни відчутно знизилася.
Експорт: падіння обсягів і зміна структури
Гліб Вишлінський, директор Центру економічної стратегії, констатує, що в умовах війни експорт перестав відігравати колишню роль у формуванні ВВП України. Металургія, яка до 2022 року входила до числа головних експортних галузей, втратила свої позиції, і сьогодні її внесок невеликий, тоді як на агропродукцію припадає близько 60% усього експорту. І в липні, і в серпні 2026 року зафіксовано падіння поставок найважливіших товарів, насамперед металургійних.
Серед країн, куди йдуть українські товари, — Польща, Туреччина, Іспанія, Італія, а також інші держави ЄС, які є основними ринками збуту. Наразі Європейський Союз забезпечує 55–60% експорту. Росія втратила статус головного торговельного партнера ще у 2014 році, поступившись ним ЄС, а з початком повномасштабного вторгнення цей процес лише прискорився.
Металургія: криза й обмеження
Українські металурги, чия галузь постраждала не менше за інші, після того як бойові дії забрали частину активів і призвели до руйнування заводів, тепер стикаються з новими перешкодами на європейському ринку. Експорт сталі та металопрокату став можливим лише в обмеженому обсязі: з липня 2026 року діють квоти та механізм прикордонного вуглецевого коригування (CBAM). За словами представників металургійної галузі, квоти скоротилися втричі, а CBAM обіцяє додаткові витрати, хоча й без того доводиться працювати в умовах дефіциту кадрів і зруйнованої інфраструктури.
Бізнес наголошує, що ні дотримання європейських стандартів, ні виконання всіх приписів не ставлять українських металургів на один рівень із європейськими колегами. Ті у 2022–2025 роках змогли модернізувати свої потужності завдяки виділеним 9 млрд євро. Українським же підприємствам для декарбонізації потрібне інше — відновлення та залучення нового фінансування.
Аграрний сектор: логістичні виклики та валютна виручка
Саме агроекспорт забезпечує країні основні валютні надходження. Проте блокування глибоководних портів і розрив логістичних ланцюгів призвели до того, що експорт зерна та іншої продукції скоротився вдвічі. Так, у вересні 2026 року вивезено 2,4 млн тонн агропродукції, тоді як у докризовий період показники були на 50% вищими. За оцінками експертів, щомісяця Україна втрачає до 500 млн євро виручки; до кінця маркетингового року обсяг експорту зерна може не дотягнути навіть до 35 млн тонн. За 10 місяців це означатиме втрату 5 млрд євро.
Оскільки доступ до морських портів обмежений, уся логістика перекидається на залізницю, автотранспорт і Дунай. Але пропускна спроможність цих напрямків невелика, а витрати на логістику зросли вп'ятеро. Аграріям майже нічого не залишається в маржі, і наступні посівні кампанії опиняються під загрозою. Міністерство аграрної політики очікує, що посіви озимих скоротяться не більш як на 10%, однак весняні польові роботи можуть постраждати значно сильніше: далася взнаки нестача обігових коштів і труднощі зі збутом.
Експорт послуг: стійкість IT і падіння транспортних послуг
У той час як товарний експорт скорочується, послуги тримаються на досить стабільному рівні, спираючись переважно на IT. Інша доля спіткала транспортні послуги: через зруйновану логістику та припинення транзиту російського газу їхні обсяги впали. У 2010 році вони були на першому місці, нині ж їхнє значення мізерне. Натомість IT-експорт не збавляє темпів, і вже можна говорити про нього як про одне з головних джерел валюти.
Примітні й дані щодо електроенергії: за перші 9 місяців 2026 року Україна поставила за кордон більше, ніж за 2023–2024 роки разом. Сусідні країни демонструють високий попит, а всередині країни розвивається відновлювана енергетика, і АЕС працюють без збоїв.
Перспективи: інтеграція з ЄС і секторальні кластери
У Києві не припиняють роботи над тим, щоб інтегрувати Україну в загальноєвропейський ринок, і ведуть переговори про це на всіх рівнях: від енергетики й транспорту до цифрових технологій та оборонного сектору. Представники уряду кажуть, що їхнє головне завдання — відновити обсяги експорту, хай навіть лише до показників 2025 року. І результати вже є: в інтеграції з ENTSO-E, лібералізації автомобільних перевезень, приєднанні до європейської системи роумінгу зроблено великі кроки.
Єврокомісія зі свого боку заявила про готовність поетапно залучати Україну до п'яти ключових секторів (енергетика, транспорт, цифровізація, питання оборони та безпеки). Найближчим часом має бути підписано угоду AKA про взаємне визнання стандартів промислової продукції, що розширить експортний потенціал. Крім того, парламент розглядає три законопроєкти SEPA щодо фінансової інтеграції.
Проблеми й очікування бізнесу
Від ЄС українські підприємці, насамперед металурги та аграрний сектор, чекають певної поступливості щодо квот і тимчасових винятків із нещодавно запроваджених торговельних бар'єрів. За словами представників цих галузей, якщо не вдасться відродити підприємства й залучити інвестиції, внутрішній ринок не компенсує того, що буде втрачено в експорті. Та й для того, щоб не знижувати обсяги експорту, компаніям доводиться закладати на логістику в 20 разів більше обігового капіталу, ніж до початку війни.
Зі свого боку український уряд у межах євроінтеграції веде діалог із бізнесом на регіональному рівні, готує дорожні карти для інтеграції окремих секторів у ринок ЄС, а також обговорює питання компенсації витрат на логістику та забезпечення обігового капіталу.
Висновок
Системна криза охопила український експорт: агросектор і металургія змушені долати різноманітні перешкоди — логістичні, інфраструктурні чи регуляторні. Проте країна демонструє стійкість, зокрема у сфері послуг, і нарощує обсяги експорту електроенергії, хоч і з певними втратами. У найближчі кілька років доведеться відновлювати зруйноване, шукати нові логістичні рішення та втягувати економіку в орбіту європейського ринку. І бізнес, і влада одностайні: повернути колишні позиції на світових ринках без підтримки партнерів і швидшої інтеграції в ЄС не вдасться.
Джерела
Матеріал підготувала Редакція Finposter · Як ми працюємо · Повідомити про помилку
← До всіх новин
