Чому ми досі не працюємо 15 годин на тиждень: погляд філософів та економістів
Філософ Бертран Рассел і архітектор Річард Бакмінстер Фуллер передбачали, що технологічний прогрес дасть змогу скоротити робочий час до 15 годин на тиждень до 2030 року. Однак реальність показує, що люди й далі працюють більше, ніж очікувалося.
Ще приблизно століття тому такі авторитети, як Бертран Рассел, Джон Мейнард Кейнс чи Бакмінстер Фуллер, передрікали: технологічний прогрес дасть людині змогу обмежити свою працю 3–4 годинами на добу. І якщо з продуктивністю все гаразд, то насправді більшість і далі відпрацьовує стільки ж годин, скільки й сто років тому. Чому ж не справдилися очікування цих видатних мислителів і що заважає людству, яке прагне зменшити обсяг своєї роботи?
Історичне коріння трудової етики
З 1604 по 1914 рік в Англії, де тривав процес огороджень, землевласники змогли привласнити близько 6,8 мільйона акрів общинних угідь. У цьому їх підтримали понад 5200 законів, що зачепили п'яту частину країни. Не дивно, що разом із цим утвердилася особлива ідеологія: чесноту вона вбачала в праці на хазяїна, а роботу на себе таврувала як лінощі. Історик Вільям Тейт проводив між бідняками чітку межу: «ледачими» він називав тих, хто тягнувся до самостійності, а «працьовитими» — тих, хто служив іншим. Пізніше, 1905 року, Макс Вебер докладно виклав протестантську етику праці, що виросла з подібних уявлень.
Критика культу праці: Рассел і Фуллер
Опублікувавши 1932 року есе «Похвала неробству», Бертран Рассел висловив переконання, що шанування праці як чесноти загрожує суспільству великими неприємностями. Рассел розмежовував працю управлінську — приємну й добре винагороджувану — і фізичну, яка через це погано оплачується і не приносить користі; над обома височіє клас землевласників, що отримує прибуток на тій підставі, що має право на чужу працю та існування. Водночас філософ вважав: за чотиригодинного робочого дня кожен міг би присвятити себе мистецтву чи науці, не боячись залишитися без шматка хліба.
Подібно міркував 1970 року американський архітектор і винахідник Бакмінстер Фуллер. За його словами, досить однієї людини з десяти тисяч, щоб здійснити технологічний прорив і прогодувати решту. Фуллер не шкодував критики на адресу бюрократії та непотрібних робочих місць: технології (він називав це ефемералізацією) дають змогу робити більше з меншими витратами, а люди проте мусять виснажувати себе, щоб довести своє право на існування.
Прогнози Кейнса і реальність
Економіст Джон Мейнард Кейнс 1930 року написав есе «Економічні можливості наших онуків», у якому висловив упевненість, що до 2030-го його нащадкам для роботи вистачатиме 15 годин на тиждень. До цієї дати залишилися лічені роки, але навіть у розвинених країнах робочий тиждень, як і раніше, тримається на рівні 40 годин. Такий стандарт закріпився в усьому світі ще відтоді, як Генрі Форд запровадив 40-годинний графік на своїх підприємствах 1926 року.
Продуктивність і розподіл благ
Статистика ОЕСР свідчить: середній німець відпрацьовує за рік 1340 годин, його мексиканський колега — понад 2200. І все ж Німеччина заслужено входить до числа найпродуктивніших економік планети, а експорт у перерахунку на одного жителя там більш ніж у 20 разів вищий, ніж в Україні. Цей приклад наочно показує, що добробут залежить не від кількості годин, проведених на роботі, а від того, яку цінність вдалося створити; зрештою, продуктивність важить більше, ніж тривалість праці.
Чому робочий час не скорочується
Експерт вважає, що такий тривалий робочий тиждень має одне пояснення: у суспільстві переважає потяг до споживання на шкоду дозвіллю. У результаті люди віддають перевагу більшому житлу, частішим подорожам і всіляким гаджетам. Не варто забувати й про те, що плоди зростання продуктивності розподіляються нерівно: одні втрачають роботу, а іншим не залишається нічого, крім як і далі працювати в колишньому режимі. Для багатьох робота — це питання соціального статусу та самовираження.
Сучасні експерименти і перспективи
2022 року у Великій Британії відбувся найбільший пілотний проєкт чотириденного робочого тижня зі збереженням зарплати. У ньому взяли участь 61 компанія і майже 3 тисячі працівників. Після завершення експерименту 56 компаній вирішили зберегти новий графік. Це свідчить про можливий початок змін.
Висновок
Штучний інтелект і автоматизація знову надають ваги аргументам Рассела та Фуллера. Чи буде час, який вони вивільняють, присвячено освіті, творчості або підприємництву, чи світ побачить повторення історії з фабрикою шпильок, де одні втрачають заробіток, а інші приречені на виснажливу працю? Зрештою відповідь на цей виклик визначатимуть не стільки технології, скільки економічна політика та суспільні інститути.
Матеріал підготувала Редакція Finposter · Як ми працюємо · Повідомити про помилку
← До всіх новин
