Енергосервісні контракти в Україні: скільки можна заробити, ризики та перспективи для інвесторів
Підпишіться на Finposter у GoogleЕнергосервісні контракти дають інвесторам змогу заробляти до 25% річних у гривні, водночас знижуючи витрати бюджетних установ на електроенергію. Проте законодавчі обмеження, затримки оплат і нові вимоги до автономності суттєво підвищують ризики.
Хоча законодавчо енергосервісні контракти (ЕСКО) в Україні запровадили ще 2017 року, ринок почав формуватися лише приблизно два роки тому. Наразі в Україні реалізовано близько 250 енергосервісних контрактів. Це лише 5% потенційного ринку, який налічує близько 6 тисяч об'єктів соціальної інфраструктури. Енергосервісні контракти мають великий потенціал для інвесторів і дають змогу заробляти до 25% річних, проте пов'язані з низкою ризиків та обмежень, які можуть впливати на рішення інвесторів.
Що таке енергосервісний контракт і як він працює
Енергосервісний контракт — це договір між інвестором і державною чи комунальною установою (лікарнею, школою, водоканалом тощо), за яким інвестор власним коштом будує енергогенерувальну інфраструктуру (наприклад, СЕС з акумулятором), а об'єкт зобов'язується купувати електроенергію за нижчим тарифом, ніж чинний тариф мережевого постачальника. Щоб запустити таку схему, об'єкт має оголосити на Prozorro тендер на реалізацію проєкту, у якому інвестори змагатимуться за право його втілити.
Головна перевага для бюджетної установи — енергомодернізація без початкових вкладень. Інвестор, своєю чергою, заробляє на продажу електроенергії за цим контрактом. Експерт Олександр Бондаренко зазначає, що кожен об'єкт індивідуальний і має свої особливості: розташування, обсяги споживання, фінансова дисципліна, безпекова ситуація в регіоні та інші чинники визначають, наскільки він привабливий для інвестора.
Поточний стан ринку та масштаби
Станом на 2024 рік в Україні втілено близько 250 енергосервісних проєктів. До 2026 року їхня кількість, за прогнозами, зросте до 300. Насправді це лише 5% від загальної кількості потенційних об'єктів, адже в Україні їх близько 6 тисяч — лікарні, школи, садочки, водоканали тощо. Такий повільний розвиток енергосервісних проєктів пояснюється низкою обмежень, складністю процедур, а також специфічними ризиками для інвестора.
Дохідність та окупність проєктів
За словами Олександра Бондаренка, дохідність енергосервісних контрактів може сягати 20–25% річних у гривні. Ключову роль тут відіграє знижка на електроенергію для замовника, яка становить 15–20% від ринкової вартості. Якщо правильно розрахувати потрібну потужність станції, а споживання електроенергії буде стабільним, проєкт окупається за 4 роки. У найкращих випадках це може бути 3 роки, але зазвичай — 4–5 років.
Звісно, треба зважати й на технічну експертизу: якщо, наприклад, збудувати станцію надмірної потужності, частину електроенергії просто не вдасться реалізувати, що знижує ефективність інвестицій.
Законодавчі обмеження та питання капіталізації
Основний недолік такого підходу для інвестора полягає в тому, що згідно з чинним українським законодавством після завершення строку контракту (10–12 років) усе обладнання безоплатно переходить у власність замовника. Тобто інвестор втрачає право власності на обладнання і не може розраховувати на його залишкову вартість після закінчення контракту (terminal value). Саме через це банки неохоче кредитують енергосервісні проєкти: після завершення контракту в них не залишиться застави під кредит. Тож енергосервісні контракти програють проєктам, у яких інвестор зберігає право власності на встановлене обладнання протягом усього строку його експлуатації.
Вплив нових вимог до автономності та зростання бюджету
І останній тренд: останнім часом замовники, особливо лікарні, почали вимагати встановлення потужних акумуляторних батарей, які забезпечать автономну роботу в разі відключення електроенергії. Наприклад, лікарні потрібне резервне живлення на 4–5 годин для критично важливого обладнання. При цьому акумуляторна батарея може коштувати стільки ж, скільки сонячна станція: 1 МВт станції коштує 500 тис. доларів, а батарея на 4 МВт·год — ще 500 тис. доларів. Тобто інвестиційний бюджет проєкту зростає в 1,5–2 рази, а ціна електроенергії для замовника не змінюється. Це суттєво подовжує строк окупності проєкту — до 5,5–6 років — і ставить під сумнів його доцільність з погляду інвестора.
Проблеми з оплатою та кешфлоу
Додатковим ризиком можуть стати невигідні умови оплати електроенергії в договорі. Іноді замовник може затягувати оплату рахунків за електроенергію до 3 місяців від дати їх виставлення. Штрафи за прострочення починають нараховувати лише після 90 днів. Така умова може негативно позначатися на грошових потоках інвестора, якщо він одночасно реалізує кілька проєктів зі схожими умовами оплати.
Організаційні труднощі та ризик втрати проєкту
Реалізація ЕСКО-контракту потребує чимало часу й ресурсів на перемовини, підготовку технічної документації, виїзди на об'єкт, проєктування тощо. Зазвичай сам тендер триває від 1 до 1,5 місяця, а цикл від перемоги в тендері до початку будівництва — від 3 до 8 місяців. Загалом реалізація ЕСКО-проєкту може розтягтися на рік. За цей час замовник може знайти альтернативне джерело фінансування (кредит чи грант), відмовитися від ЕСКО-контракту і втілити проєкт самостійно. Інвестор же втрачає час, ресурси (гроші на команду) і ризикує залишитися без контракту.
Сприйняття ЕСКО-контрактів місцевою владою
Деякі мери великих міст називають ЕСКО-проєкти «проєктами для бідних громад» і воліють залучати більші інвестиції — на десятки мільйонів доларів, розповідає Олександр Бондаренко. Водночас ЕСКО-проєкти дають бюджетним установам змогу скоротити витрати на електроенергію на 3–4 млн грн на рік без жодних вкладень. Проте інтерес місцевої влади здебільшого зосереджений на великих інфраструктурних проєктах, а не на оптимізації поточних витрат.
Висновок
Енергосервісні контракти в Україні надзвичайно перспективні для інвесторів, однак мають і певні складнощі. Висока дохідність і короткі строки окупності компенсуються законодавчими обмеженнями, зростанням інвестиційних бюджетів через додаткові вимоги, ризиками затримок оплати та організаційними труднощами. Щоб успішно реалізувати такий проєкт, інвестор має дуже уважно аналізувати об'єкт енергосервісу, розуміти всі фінансові та юридичні аспекти й бути готовим до тривалих перемовин і змін у планах замовника.
Джерела
Матеріал підготувала Редакція Finposter · Як ми працюємо · Повідомити про помилку
← До всіх новин