Кому насправді винні країни: як влаштований державний борг і чому він не зникне завтра
У відео пояснюють, що державний борг формується за рахунок різних кредиторів: громадян, банків, пенсійних фондів та іноземних інвесторів.
Для пересічної людини в будь-якому куточку світу державні борги — вже звична тема. Борг США сягає трильйонів доларів, не відстають і Японія та європейські держави, які також мають чималі борги. Україна не раз зверталася по позики до інвесторів і міжнародних фондів. Складається враження, що всі комусь винні. Але кому? І що станеться, якщо країни захочуть одночасно позбутися своїх боргів?
Кому винні держави
Поширена думка, ніби в держав є один кредитор, який позичає їм гроші. Насправді все інакше. Позикові кошти держава залучає з найрізноманітніших джерел: від приватних осіб і банків до пенсійних фондів і страхових компаній, не кажучи вже про іноземних інвесторів чи такі міжнародні інституції, як МВФ і Світовий банк. Візьмімо ОВДП: купуючи ці облігації, людина фактично позичає гроші державі, розраховуючи повернути їх із відсотками. Банки та фонди діють за тим самим принципом.
Як формується і передається борг
Державні облігації, зокрема ОВДП, можна вільно купувати й продавати. Якщо людина придбала такі папери, а згодом продала їх банку, держава поверне борг уже новому власникові. Подібні операції вибудовують між приватними особами, фондами, банками й цілими державами складну систему фінансових відносин. Американські фонди можуть вкладати кошти в європейські активи, а японський пенсійний фонд віддасть перевагу американським облігаціям. Зрештою вся фінансова система нагадує величезне павутиння, яке пов'язує всіх, хай і не напряму.
Борг як актив і зобов'язання
Для держави борг — це зобов'язання, а для власника облігації — актив. Купивши облігацію за 10 000 гривень, людина отримує право на відсотки й повернення коштів, а держава натомість бере на себе борг. Для пенсійних і страхових фондів, а також для банків облігації є складовою активів, без яких не обійтися під час виконання зобов'язань перед клієнтами. Утім, окрім питання, чий це борг, важливо й те, куди пішли позикові гроші та чи зможе держава обслуговувати свої зобов'язання в майбутньому.
Що буде, якщо всі країни погасять борги
Якщо всі країни одного дня вирішать погасити свої борги, негативні наслідки не забаряться. Доведеться продавати активи, витрачати резерви, підвищувати податки або скорочувати видатки. У підсумку економіки сповільняться, а доходи як громадян, так і бізнесу впадуть. При цьому гроші нікуди не зникнуть — вони лише перейдуть від держав до власників облігацій. Але суть в іншому: страхові, пенсійні фонди й банки залишаться без звичних інструментів управління ризиками та інвестування, а це може спричинити волатильність цін на інші активи й відсоткових ставок.
Чому списання боргів не вирішує проблему
На перший погляд списання боргів здається виходом, але насправді це спосіб перекласти збитки з боржника на кредитора. Приклад: держава заборгувала банкам, які своєю чергою отримали гроші від приватних вкладників. Списати такий борг означає завдати збитків тим самим вкладникам. Не краще становище й у страхових чи пенсійних фондів. Бувають ситуації, коли країна не здатна обслуговувати свої зобов'язання і без реструктуризації не обійтися, але дива не буває: універсального рецепту без втрат не існує. І обнулити борги «по колу» не вийде, адже в кожної країни свої умови та розміри заборгованості.
Чи можлива економіка без боргів
Теоретично економіка може обходитися й без боргового навантаження: держава живе за рахунок податків, бізнес розвивається завдяки продажу часток або власному прибутку, а громадяни купують житло за наявні кошти. Проте тоді великі витрати й запуск власної справи стали б значно менш доступними. Кредит дає змогу спертися на очікувані доходи й задіяти ресурси вже зараз. У сучасній економіці інструменти, що ґрунтуються на боргу, посідають чільне місце; без них не обійтися, адже їхня відсутність означала б цілковиту перебудову інвестиційного процесу та банківської системи.
Важливіше не сума боргу, а здатність обслуговувати
На думку експертів, здатність держави обслуговувати свої зобов'язання значно важливіша за абсолютні показники держборгу. Для прикладу візьмімо дві країни з однаковим боргом у 100 млрд доларів: їхня фінансова стійкість буде непорівнянною, бо одна має потужну економіку й низькі ставки, а інша змушена платити високі відсотки за позиками на тлі слабкої економіки. Тому економісти беруть за основу співвідношення боргу до ВВП і зважають на витрати на його обслуговування. Труднощі виникають тоді, коли для залучення нового фінансування держава змушена надмірно тиснути на економіку.
Висновок
За цифрою державного боргу стоїть ціла сукупність фінансових взаємин, у яких беруть участь і приватні особи, і корпорації, і фонди, і інші держави. Ні списання, ні погашення боргів не додають багатства: якщо для когось це спосіб позбутися зобов'язань, то для інших — втрата активів. Важливіше за суму боргу — розуміти, кому країна винна, на що пішли позикові гроші та чи має держава змогу безперебійно обслуговувати ці борги. Теоретично можна уявити економіку без боргового навантаження, але в реальності саме боргові інструменти є головним рушієм інвестицій і розвитку.
Матеріал підготувала Редакція Finposter · Як ми працюємо · Повідомити про помилку
← До всіх новин
